Укладення мирової угоди в процесі примусового виконання: правова позиція ВС

Згідно з вимогами статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» сторони у процесі виконання рішення відповідно до процесуального законодавства мають право укласти мирову угоду, що затверджується (визнається) судом, який видав виконавчий документ.

Цією ж статтею передбачено, що у виконавчому провадженні за виконавчим документом на підставі судового рішення у справі за позовом, поданим учасником господарського товариства в інтересах останнього, укладення мирової угоди, відмова від стягнення і повернення виконавчого документа можливі лише за письмовою згодою всіх осіб, які у відповідній справі діяли в інтересах господарського товариства.

Затвердження судом мирової угоди, укладеної сторонами у процесі виконання рішення є підставою для закінчення виконавчого провадження.

На відміну від раніше чинної частини першої статті 372 ЦПК України 2004 року, яка дозволяла укладення мирової угоди як до відкриття виконавчого провадження, так і під час виконавчого провадження, частина перша статті 434 ЦПК України встановлює, що зазначене право може бути реалізовано лише в процесі примусового виконання судового рішення, тобто за наявності відкритого виконавчого провадження.

Суб'єктами, які уповноважені звертатися до суду з клопотанням про затвердження мирової угоди, є державний або приватний виконавець, на виконанні в яких знаходиться відповідне виконавче провадження. У разі звернення сторін безпосередньо до суду з письмовою заявою про укладення мирової угоди під час виконання судового рішення, суд має виходити з того, що заява підписана особами, які не мають права її підписувати.

Саме така позиція Верховного Суду з цього питання викладена у постанові від 20 вересня 2023 року, з якою можна ознайомитися за наступним посиланням: https://surl.li/lsegq

Джерело: Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції