Обгрунтованість забезпечення позову до порушення справи про стягнення грошових коштів - судова практика

Постановою Верховного Суду від 31.05.2023 постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.03.2023 у справі № 906/1223/22 залишено без змін.

Залишаючи без змін постанову суду апеляційної інстанції від 21.03.2023 у справі №906/1223/22, Верховний Суд зазначив, що перереєстрація транспортних засобів на підставі договорів-купівлі продажу відбулася до порушення справи господарським судом про стягнення грошових коштів, а відтак апеляційний суд правомірно визнав недоведеною заявником у заяві про забезпечення позову до порушення провадження у справі ту обставину, що після порушення провадження у справі відповідачем вчиняються дії, які можуть свідчити про ухилення від виконання зобов`язань після пред`явлення позову до суду.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

За приписами частини 4 статті 137 ГПК України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність, зокрема, передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії (постанови Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 910/17014/20 та від 28.07.2021 у справі № 910/3704/21).

Тобто, не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.

Отже, доводи скаржника у справи №906/1223/22 зводяться до переоцінки оцінених судом апеляційної інстанції доказів, долучених позивачем до заяви про забезпечення позову. Крім того, відповідні доводи спрямовані на встановлення обставин протиправності дій директорки Товариства, з якими позивач не погоджується по суті, що не є предметом розгляду у даній справі №906/1223/22 про стягнення заборгованості за договором перевезення вантажів автомобільним транспортом, та не повинно бути предметом оцінки під час розгляду заяви про забезпечення позову, оскільки, оцінці підлягає наявність певних умов для вжиття відповідних заходів забезпечення позову, як то підтвердження належними доказами погіршення майнового стану відповідача, що може призвести до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в майбутньому.

З повним текстом постанови Верховного Суду від 31.05.2023 року у справі №906/1223/22 можна ознайомитися за посиланням.