У справах щодо дітей забезпечення позову має запобігти відчуженню одного з батьків – Ольга Ступак

Про це суддя Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Ольга Ступак сказала під час організованого Комітетом Асоціації правників України з цивільного, сімейного та спадкового права онлайн-заходу, присвяченого обговоренню питань стосовно забезпечення позову у спорах щодо дітей.

Ольга Ступак наголосила, що в разі виникнення такого спору батькам перш за все слід поспілкуватися між собою. Якщо один із батьків не йде на контакт, то другому з них варто звернутися до фахівця-психолога, наприклад, у закладі освіти, в якому навчається дитина. Якщо вже є рішення суду про встановлення графіка побачень одного з батьків із дитиною або відповідна ухвала про забезпечення позову, такі рішення передбачають звернення до Державної виконавчої служби, яка також має право залучати психологів чи зі служби у справах дітей, чи інших фахівців.

При цьому доповідачка звернула увагу на постанову КЦС ВС  від 9 листопада 2022 року у справі № 753/11909/21. Державний виконавець на виконання судового рішення про участь батька у вихованні дитини забезпечив одну його зустріч із дитиною, після чого закінчив виконавче провадження у зв’язку з виконанням судового рішення. КЦС ВС вказав, що такі зустрічі повинні бути регулярними, це особливість виконання рішень цієї категорії.    

Учасники заходу поставили судді запитання, чи підлягає оскарженню в апеляційному та касаційному порядку ухвала суду про забезпечення позову у справах щодо дітей або про відмову в такому забезпеченні.

Така ухвала суду, зауважила Ольга Ступак, нічим не відрізняється від ухвал про забезпечення позову в інших справах. З цього приводу Велика Палата ВС двічі формулювала висновки. Ухвала суду першої інстанції про забезпечення позову чи про відмову в цьому може бути оскаржена в апеляційному порядку. Якщо апеляційний суд залишив без змін ухвалу суду першої інстанції про відмову в забезпеченні позову, ухвала апеляційного суду не підлягає оскарженню в касаційному порядку. Водночас позивач може подати нову заяву про забезпечення позову. «Тобто в касаційному порядку можна оскаржити ухвалу апеляційного суду, якщо він не погодився із судом першої інстанції», – зазначила доповідачка (постанова ВП ВС від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (№ 12-90гс20)).   

Також постало питання про можливість подання повторної заяви про забезпечення позову, якщо встановлений попередньою ухвалою суду графік побачень з дитиною потребує змін із плином часу. Ольга Ступак сказала про можливість такого звернення, якщо умови забезпечення відрізняються. Наприклад, якщо суд визначив порядок спілкування одного з батьків із дитиною телефоном, а в наступній заяві йдеться про особисті побачення. 

Доповідачка акцентувала, що вимоги заяви про забезпечення позову не можуть бути тотожними позовним вимогам. Якщо позов про визначення місця проживання дитини і на забезпечення позову заявник просить встановити графік побачення з нею, тут вимоги не повторюються. Якщо ж позивач просить встановити графік спілкування з дитиною і як забезпечення позову – встановити дати зустрічей, то вимоги можуть сприйматися як тотожні. Хоча, на думку судді, тут існує проблема, оскільки розгляд справ про участь у вихованні дитини може тривати довго, і за цей час відбувається відчуження одного з батьків.

Тому для формування відповідної практики важливе якісне обґрунтування адвокатом заяви про забезпечення позову.

Ольга Ступак наголосила, що мета забезпечення позову у справах, які стосуються прав та інтересів дітей, відрізняється від мети забезпечення позову в інших категоріях спорів. ЦПК України запровадив цей інститут для того, щоб забезпечити виконання рішення суду. Натомість у справах щодо дітей забезпечення позову, як правило, покликане запобігти відчуженню одного з батьків та зберегти його контакт із дитиною. Адже відчуження одного з батьків є формою психологічного насилля над дитиною.

Крім того, доповідачка звернула увагу на ст. 162 СК України «Правові наслідки протиправної поведінки одного з батьків або іншої особи при визначенні місця проживання малолітньої дитини». Відповідно до положень цієї статті, якщо один з батьків або інша особа самочинно, без згоди другого з батьків змінить місце проживання дитини, суд за позовом заінтересованої особи має право негайно постановити рішення про повернення її за попереднім місцем проживання. «Якщо між батьками немає судового спору й відбулася самовільна зміна місця проживання дитини одним із батьків, ефективним способом захисту іншого з них буде позов про негайне повернення дитини. Якщо зміна місця проживання дитини відбулася під час розгляду спору про визначення такого місця, треба дочекатися вирішення цього спору і потім виконувати рішення», – сказала суддя.

Також вона навела судову практику щодо забезпечення позовів у справах, які стосуються інтересів дітей.

Так, ухвалою від 25 січня 2022 року у справі № 369/1538/21 КЦС ВС відмовив у відкриті касаційного провадження. У цій справі апеляційний суд відмовив у задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки заявлені позивачем вимоги щодо застосування заходів забезпечення позову за змістом є тотожними позовним вимогам. «Тобто була очевидна необґрунтованість касаційної скарги», – сказала доповідачка. 

Схожий висновок зроблено в постанові КЦС ВС від 22 вересня 2021 року у справі № 754/16432/20. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив у силі ухвалу суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки предметом позову є усунення перешкод у вихованні та вільному спілкуванні з онуком, а способом забезпечення позову позивачі визначили встановлення часу спілкування онука, тобто обраний позивачами вид забезпечення позову є тотожним позовним вимогам.

Ухвалою від 25 серпня 2020 року у справі № 466/2317/20 КЦС ВС також відмовив у відкритті касаційного провадження. Однак у цій справі апеляційний суд частково задовольнив вимогу про забезпечення позову шляхом зобов’язання відповідача надавати можливість позивачці для спілкування з дитиною в певні дні та години, але відмовив у задоволенні вимог щодо щотижневого встановлення обов’язку для відповідача передавати дитину кожну другу п’ятницю. Ця справа стосувалася визначення місця проживання дитини, а не встановлення способів участі в її вихованні.

Ольга Ступак розповіла й про постанову КЦС ВС від 25 листопада 2020 року у справі № 760/15413/19 (про визначення місця проживання дитини), в якій двічі подавалася заява про забезпечення позову в різні способи. Щодо першої заяви касаційний суд виключив із рішення апеляційного суду вказівку про зустрічі матері з дитиною «у присутності батька». У другій заяві позивачка просила, зокрема, заборонити відповідачеві вчиняти будь-які дії, спрямовані на вчинення їй перешкод у побаченнях з дочкою; заборонити школі перешкоджати їй у побаченнях з дочкою та ін. КЦС ВС залишив у силі ухвалу суду першої інстанції про відмову в задоволенні такої заяви. Суддя звернула увагу, що суд не може в ухвалі про забезпечення позову зобов’язувати не учасника процесу (у цій справі — навчальний заклад) зобов’язувати вчиняти певні дії чи утримуватися від вчинення дій, адже це порушення принципів цивільного процесу.

У постанові Об’єднаної палати КЦС ВС від 14 лютого 2022 року у справі № 754/7569/21 зроблено висновок про можливість забезпечення позову шляхом заборони вивозити дитину за кордон у справі, що розглядається відповідно до Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей від 25 жовтня 1980 року. Водночас Ольга Ступак зауважила, що при розгляді таких справ практика може змінюватися з урахуванням особливих умов воєнного стану. «На мою думку, особливості умов воєнного стану можуть змінити підходи у практиці забезпечувальних заходів у частині заборони виїзду дитини за кордон, оскільки потреба такого виїзду може бути зумовлена інтересами захисту життя чи здоров’я дитини», – сказала доповідачка.

Також у постанові від 31 серпня 2022 року у справі № 545/3933/21 КЦС ВС скасував постанову апеляційного суду та залишив у силі ухвалу суду першої інстанції, якою забезпечено позов про повернення дитини до Сполученого Королівства Великої Британії і Північної Ірландії шляхом зобов’язання матері забезпечувати побачення та спілкування батька з дитиною на час розгляду справи.

Презентація Ольги Ступак – https://bit.ly/3YdDINk.

Джерело: Верховний Суд