Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Районний суд відмовив у затвердженні мирової угоди на стадії виконання судового рішення у справі про знесення самочинного будівництва, оскільки її умови про поділ по 1/2 між сторонами будівель, які підлягають знесенню, суперечать рішенню суду, є прихованим способом узаконення самочинного будівництва.
Апеляційний суд повернув апеляційну скаргу заявникам, зазначаючи, що п. 11 ч. 1 ст. 353 ЦПК України передбачає, що окремо від рішення може бути оскаржена ухвала щодо затвердження мирової угоди. Натомість заявники оскаржують ухвалу про відмову в затвердженні мирової угоди.
Верховний Суд у складі Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду, забезпечуючи єдність судової практики, скасував ухвалу апеляційного суду та передав справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження, зробивши такі правові висновки.
Об’єднана палата врахувала та нагадала свою практику, відповідно до якої:
При цьому Об’єднана палата була послідовною у своїх правових висновках щодо порушеного питання.
На підставі викладеного ОП КЦС ВС дійшла висновку, що тлумачення та застосування положень ст. 353 ЦПК України має відбуватися з урахуванням можливості / неможливості особи, яка подає апеляційну скаргу, поновити свої права в інший спосіб, аніж шляхом оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду.
При цьому будь-яка ухвала суду підлягає перегляду в апеляційному порядку самостійно або разом із рішенням суду.
Ухвала про відмову в затвердженні мирової угоди, яка укладена на стадії виконання судового рішення, може бути оскаржена в апеляційному порядку, оскільки, з урахуванням стадії укладення мирової угоди, особа, яка подає апеляційну скаргу, не може поновити свої права в інший спосіб, аніж шляхом оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про відмову в затвердженні мирової угоди, яка укладена на стадії виконання судового рішення.
Постанова Верховного Суду від 1 листопада 2021 року у справі № 2-41/2006 (провадження № 61-12703сво21).
Джерело: Верховний Суд