Постанова щодо можливості відшкодування упущеної вигоди у кримінальному провадженні

Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду розглянув касаційну скаргу потерпілих на судові рішення у кримінальному провадженні за обвинуваченням особи в крадіжці (ч. 2 ст. 185 КК України). У касаційній скарзі потерпілі вказали, зокрема, на неправильне вирішення цивільного позову.

ККС ВС залишив касаційну скаргу без задоволення, зазначивши таке.

Цивільний позов розглядається у кримінальному провадженні за правилами, визначеними КПК України, із застосуванням норм ЦПК України. Відповідно до ст. 22 ЦК України збитками, що були завдані внаслідок упущеної вигоди, є такі збитки, які могли бути реально отримані при належному виконанні зобов’язання.

Системне тлумачення вказаної норми цивільного законодавства свідчить про те, що позивач має право на відшкодування упущеної вигоди, однак зобов’язаний надати суду докази, які підтверджують те, що він міг і повинен був отримати відповідні доходи і лише неправомірні дії відповідача стали підставою, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, які мають значення для вирішення справи. Зокрема, такі докази можуть бути письмовими, речовими і електронними. Згідно зі ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв’язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Відповідно до вироку місцевий суд, переглядаючи матеріали кримінального провадження, встановив, що потерпілими до цивільного позову на підтвердження упущеної ними вигоди від крадіжки вуликів було надано довідку, згідно з якою упродовж 2016–2017 років їм завдано збитків внаслідок недоотримання меду на загальну суму 40 750 грн та втрачено 1700 грн вартості вощини.

Водночас, дослідивши вказаний доказ у порядку ст. 94 КПК України, суд зазначив, що потерпілі не надали жодних доказів на підтвердження того факту, що в попередні роки вони дійсно реалізовували продукцію з пасіки та отримували дохід від такої реалізації, а тому цивільний позов у цій частині задоволенню не підлягає.

Постанова ККС ВС у справі № 468/46/18-к (провадження № 51-1447км21).

Джерело: Верховний Суд