Постанова Об’єднаної палати ККС ВС щодо можливості інкримінування особі ознаки «повторність» у разі відсутності обвинувального вироку в іншому провадженні

Єдиною підставою для здійснення кримінально-правової кваліфікації дій особи за кваліфікуючою ознакою «повторність» без постановлення обвинувального вироку суду стосовно цієї особи за першим епізодом, який дає підстави для кваліфікації ознаки «повторність», є розгляд першого і наступних однорідних або тотожних злочинів в одному кримінальному провадженні.

Отже, у ситуації, коли в одному кримінальному провадженні розглядається два і більше епізоди вчинення тотожних чи однорідних злочинів, для повторності злочинів не має значення, була чи не була особа засуджена за раніше вчинений злочин. Проте у випадку розгляду різних кримінальних проваджень стосовно однієї особи така обставина має значення, а тому повторність має місце лише у разі постановлення щодо особи обвинувального вироку за тотожний чи однорідний злочин в іншому кримінальному провадженні.

Такий висновок зробила Об’єднана палата Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, яка розглянула касаційну скаргу захисника особи, засудженої за грабіж, вчинений повторно (ч. 2 ст. 186 КК України).

У касаційній скарзі захисниця зазначила, що наявність на розгляді в суді іншого кримінального провадження щодо особи за ч. 1 ст. 185 КК України (крадіжка) за відсутності обвинувального вироку, який набрав законної сили, не дає підстав кваліфікувати його дії в цьому кримінальному провадженні за ч. 2 ст. 186 КК України за кваліфікуючою ознакою «повторність».

ККС ВС задовольнив касаційну скаргу, змінивши вирок місцевого та ухвалу апеляційного судів – перекваліфікував дії особи з ч. 2 ст. 186 КК України на ч. 1 ст. 186 КК України.

На думку колегії суддів ОП ККС ВС, інкримінування особі ознаки «повторність» у цьому конкретному випадку є зайвим, оскільки судом встановлено та у вироку чітко зазначено, що інші кримінальні провадження щодо засудженого, які направлено органом досудового розслідування з обвинувальними актами до суду, не розглянуто по суті й не постановлено обвинувальних вироків. Отже, підстав для інкримінування особі цієї кваліфікуючої ознаки немає.

Тобто суд першої інстанції помилково кваліфікував такі дії особи за ч. 2 ст. 186 КК України, а саме за ознакою «повторність». Підтвердженням цьому є те, що на час постановлення оскаржуваного вироку в іншому кримінальному провадженні не було обвинувального вироку суду, яким особу визнано винуватою і засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України.

Тож кваліфікуюча ознака «вчинення злочину повторно» не була підтверджена ні на стадії досудового розслідування, ні під час судового розгляду провадження, а тому висновок суду першої інстанції про необхідність кваліфікації дій особи за ч. 2 ст. 186 КК України у зв’язку з тим, що кримінальні провадження стосовно неї направлено органом досудового розслідування з обвинувальними актами до суду, є безпідставним.

У постанові ОП ККС ВС зазначено про те, що з огляду на конституційний принцип презумпції невинуватості у випадку, коли щодо особи органом досудового розслідування розслідуються чи судом розглядаються різні кримінальні провадження, одне з яких – стосовно першого однорідного чи тотожного злочину, існують підстави для кваліфікації наступного епізоду з урахуванням повторності, за відсутності обвинувального вироку суду; наявність іншого кримінального провадження стосовно особи, у тому числі на стадії його судового розгляду, не є правовою підставою для здійснення кримінально-правової кваліфікації наступних чи попередніх діянь особи, у вчиненні яких її обвинувачують, за ознакою «повторність».

Детальніше з текстом постанови ОП ККС ВС у справі № 591/4366/18 (провадження № 51-1122кмо20) можна ознайомитися за посиланням http://reyestr.court.gov.ua/Review/91702523.

Джерело: Верховний Суд